Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Контрольна робота
з дисципліни: «Культурологія»
Варіант--12
План
Дохристиянські світоглядні уявлення українства……………………..3
Визначити поняття: творчість, шляхетна людина, теологія, знання, моральні цінності, піднесене……………………………………………12
Тести……………………………………………………………………..13
Дохристиянські світоглядні уявлення українства
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування, що підтверджували як вітчизняні, так і чужоземні вчені. Швейцарський етнограф і письменник Ганс Цбінден, який побував 1932 р. на храмовому святі у гуцульському селі Криворівня, писав: "Із пізнання цих найпростіших (як і найбагатших) розгалужень культури має значення те, до чого ми з тяжким трудом наново доходимо, що тільки на живій основі релігійного життя, яке єднає усіх членів у різноформну одиницю, можливе найбагатше виявлення своєрідного життя зрілої індивідуальності, повний розвиток правдивої влади". Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках XX ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував серед людей старшого покоління на Гуцульщині. За цим переказом, наша планета нагадує велетенський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова — з цісарським містом Віднем, пуповина — з папським містом Римом, груди й робочі руки — з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпрянської України, а черево — "шляхетчиною", тобто Польщею. Як глибоко релігійний народ українці вірили у потойбічне життя, де людина знаходить утіху. Проте погляди на душу не залишались сталими. У дохристиянські часи наші предки не мали єдиного уявлення про душу. Припускалось існуван-82 ня кількох душ в однієї людини.Після прийняття християнства уявлення про душу зазнало докорінних змін. Якщо за переконанням язичників світ мерців був безликим, то за християнськими віруваннями душа зберігає свої індивідуальні особливості навіть у загробному жита. Однак за гріхи вона може набирати іншого вигляду. У народних віруваннях нема чіткого погляду на те, звідки походить душа, де вона перебуває, як покидає тіло. Душі померлих сприймались як реальні істоти: вони розмовляють, п'ють, їдять. Праведним душам у потойбічному світі ведеться добре. Душі грішників караються: вони голодують або змушені їсти золу.Вірування у загробне життя було всеохоплюючим, але інколи прості люди не уявляли собі життя у потойбічному світі. Наприкінці минулого століття селяни Київщини часто відповідали на такі запитання словами: "А Бог його знає: ніхто з того світу не вертався". Навіть побожні люди вважали, що для того, аби потрапити в рай, треба заробити своїми добрими ділами, а не тільки відправлянням релігійних обрядів. Побутувало й інше трактування душі. Наприклад, ще на початку нашого століття на Слобожанщині душа ототожнювалась з Долею, щодо якої існували різні погляди: Доля — душа предків; Доля — ангел; Доля — душа людини, або її двійник. Доля як душа предків — не що інше як збережений старовинний культ предків, охоронців родинного вогнища. Люди вважали, що Доля вмирає разом з людиною. Хоч такий погляд переважав, були й інші повір'я, за якими Доля померлого живе в його могилі або спочиває на ній. Щоб викликати її, треба перескочити через могилу, хоча не виключена можливість появи замість щасливої Долі лихої, тобто Недолі.У деяких випадках Долі померлих ототожнювались з живими людьми. Побутувала думка, що померлі навідують живих родичів. Це стосується, насамперед, померлих матерів, які "доглядають" осиротілих дітей. Улюблений час для таких відвідин — ніч.
Релігійність українців виявляється в тому, що за їхніми віруваннями Доля дається Богом. Проте не заперечується, що батько й мати також обдаровують своїх дітей Долею. Згадаймо пісні про матір, яка не могла дати синові ні щастя, ні Долі.
...